Сьогодні, 9 липня, в читальному залі бібліотеки Івано-Франківського національного медичного університету зібралися колеги, друзі, рідні та студенти, щоби вшанувати пам’ять доцента, декана факультету наук про здоров’я Романа Гана. Минуло сорок днів відтоді, як трагічно обірвалося його життя. Під час зустрічі також представили завершену працю науковця — навчальний посібник «Принципи надання невідкладної допомоги в педіатрії», над яким він працював до останнього.
Зустріч була теплою, щемливою, повною світлих спогадів і вдячності. В університетській громаді втрата Романа Зіновійовича досі залишається болючою – про це говорили всі, хто брав слово. Його згадували як людину, яка несла любов, світло, доброту й глибоку людяність.
«Роман Зіновійович – це любов. Любов до життя, до дітей, до університету, до справи, якою він займався, до своєї родини. Я не знаю, чи він умів у житті злитися. Може, і видавав якусь емоцію, яку тримав у собі, але кожну з них він видавав з любов’ю. Він любив цей світ, умів тішитися ним і ділитися цим світлом з іншими. Це дар Божий, який не кожному даний», – сказав ректор ІФНМУ Роман Яцишин.
За його словами, Роман Ган залишив по собі слід не лише як фахівець і керівник, а як людина, яка щиро прагнула, щоби навколо було красиво, чесно й справедливо.
«Він був людиною, яка не терпіла фальші, не шукала виходів і не йшла на компроміси з совістю. Ще одна важлива риса – його естетика. Він насіяв любов до світлого й гарного. Не хотів, щоб поруч було щось сіре, темне, брудне», – додав Роман Яцишин.
Під час зустрічі звучали слова вдячності й від дружини Романа Гана. Вона згадала їхнє студентське життя, спільні роки, перші кроки у Франківську — і як він усього досягнув самостійно.
«Він приїхав сюди з однією валізою і знаннями. І все, що мав, він здобув сам: друзів, роботу, повагу. Чесно кажучи, я навіть не знала до кінця, наскільки він вже є великою людиною», — сказала жінка.
Про Романа Зіновійовича говорили як про людину, яка не прагнула слави, не хвалилася досягненнями, але завжди допомагала іншим, підтримувала, хвалила колег і надихала студентів. Його син Тарас розповів про роботу над останньою спільною книгою, яку тепер презентували посмертно.
«Він, чесно кажучи, просто не любив хвалитися. Він міг ставити в приклад будь-кого, але не себе. А ця книга — його дуже важлива робота. Ми вечорами годинами сиділи й обговорювали: як краще подати матеріал, як усе логічно структурувати. У цьому посібнику все чітко, зрозуміло, виважено. І це було для нього важливо», – розповідає син.
Книгу «Принципи надання невідкладної допомоги в педіатрії» доцент Роман Ган написав у співавторстві з Ярославом Семковичем, Русланом Приймаком, Михайлом Семковичем і своїм сином Тарасом Ганом. Вона стала підсумком його багаторічної викладацької і практичної роботи, а тепер — ще й символом пам’яті, глибокої фаховості й любові до справи.
ІФНМУ дякує кожному, хто цього дня був поруч. Світла пам’ять про Романа Гана — назавжди в серцях усієї університетської спільноти.
