Війна суттєво змінила українське суспільство, залишивши глибокий слід на кожній сфері життя. Люди адаптувалися до умов постійної загрози, втрат і невизначеності, проте разом із тим виникли нові виклики, які потребують особливої уваги — як видимі, так і невидимі травми.
Зміни в суспільстві, які відбулись під час війни: посилення згуртованості демонструє високий рівень солідарності, підтримку один одного, волонтерські рухи, благодійність та взаємодопомогу, що стали невід’ємною частиною повсякденного життя. Проте, поряд з цим залишається значною проблемою, що потребує контролю та допомоги – підвищення рівня стресу і тривожності: постійні повітряні тривоги, новини про бойові дії та особисті втрати, які впливає на психічне та фізичне здоров’я. Окрім того, масова міграція мільйонів людей, що були змушені залишити свої домівки, породила численні соціальні, економічні й психологічні виклики як для переміщених, так і для приймаючих громад. Теж залишається важливим компонентом трансформація цінностей: війна підсилила відчуття патріотизму, проте також змусила багатьох переглянути своє ставлення до життя, роботи та стосунків.
Назріло важливе питання: Необхідність навчання комунікації з людьми, які пережили бойовий стрес.
Наукова спільнота ІФНМУ, зокрема, представники кафедри фтизіатрії та пульмонології з курсом професійних хвороб доценти Ірина МАКОЙДА та Ольга МЕЛЬНИК-ШЕРЕМЕТА, взяли участь у тренінговій лекції, яку прочитала заступник директора КЗ «Дім воїна» з питань соціальної та психологічної роботі Наталія МЕЛЬНИКОВА. Вивчення даних питань є невід’ємною частиною успішної роботи практикуючого лікаря та науковця. Говорили про видимі та невидимі травми.
Видимі травми: Фізичні поранення, втрати кінцівок, проблеми з пересуванням — це ті аспекти, які можна побачити неозброєним оком. Люди з такими травмами потребують медичної допомоги, реабілітації та підтримки у соціальній інтеграції.
Невидимі травми:
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): флешбеки, безсоння, тривожність, які залишають людину замкнутою в переживаннях війни. Емоційне виснаження: втрата близьких, дому або роботи часто призводять до депресії чи втрати сенсу життя. Соціальна ізоляція: люди з невидимими травмами можуть уникати спілкування через страх непорозуміння чи стигматизації.
Що потрібно? Емпатія та уважність
Навчання лікарів, соціальних працівників і волонтерів емпатичній комунікації, щоб краще розуміти потреби людей, які пережили бойовий стрес. Уміння розпізнавати сигнали стресу та тривоги навіть тоді, коли людина про це мовчить.
Вивчили техніки підтримки.
Використання методів активного слухання, які дають змогу людині відчути себе почутою. Запобігання повторній травматизації через некоректні запитання або коментарі. Люди, які пережили травматичний досвід, потребують відчуття безпеки. Це включає як фізичні умови, так і психологічну підтримку. Важливо вчасно направляти до психологів, психотерапевтів або реабілітологів, які спеціалізуються на роботі з бойовим стресом.
Просвітницька діяльність. Поширення інформації серед населення про невидимі наслідки війни та важливість їхньої підтримки. Навчання базових навичок першої психологічної допомоги для громадян.
Реалії війни вимагають від суспільства не лише виживання, а й адаптації до нових викликів. Навички ефективної комунікації з людьми, які пережили бойовий стрес, є важливими для створення середовища, де кожен може знайти підтримку та допомогу. Лише через розуміння, чуйність і професійний підхід ми зможемо допомогти людям подолати як видимі, так і невидимі наслідки війни.