Щороку 21 лютого весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови.
Як відомо, в нашому університеті на факультеті підготовки іноземних громадян навчається багато студентів з Болгарії, Великобританії, Гани, Марокко, Індії, Польщі, Нігерії та Франції. Для більшості з них навчання проводиться англійською мовою, але всі студенти обов’язково вивчають українську. Проте й англійська мова не для всіх є рідною. Ми запитали студентів, якою мовою вони спілкуються з батьками та яку мову знають від народження.
Студентка 4 курсу освітньо-професійної програми «Медицина», громадянка Нігерії Анкох Іма-Абасі Есанг, згадує своє дитинство:
«Я народилася в Нігерії, в Ікот-Екпене, штат Аква-Ібом — тихому, спокійному місці, яке ніби нагадує сільську місцевість. Мій район був спокійним, сповненим ніжних звуків природи та затишку дому.
Я виросла в оточенні любові — моїх батьків, двоюрідних братів і сестер з обох сторін родини та моєї бабусі. Від мами я навчилася готувати, стоячи поруч із нею та спостерігаючи, як любов перетворюється на смачні домашні страви. Від тата я навчилася дисципліни та відданості. Я захоплювалася тим, наскільки старанним він залишався навіть у своєму віці, і мені подобалося слухати історії, які він розповідав про своє дитинство».
Іма з ніжністю розповідає, що коли була маленькою, її мама і бабуся співали колискові рідною мовою, яка називається аннанг:
Adiaha, daughter of Umo from Nkoriko,
She stays in a house full of abundance,
Abundant in body, abundant in grace,
She is highly valued in her father’s house.
She is the light of her community,
Honored and respected wherever she goes٭.
٭ (зміст пісні подано у перекладі англійською мовою)
«У дитинстві я була тихою, щасливою, допитливою та творчою дитиною. Навіть у сім місяців я здивувала батьків, якимось чином самостійно діставшись до дороги — невеликий знак допитливості, яка завжди жила в мені. Я люблю уявляти, творити та мріяти, і з самого раннього віку завжди казала, що стану лікарем», — ділиться спогадами студентка.
Іма переконана: незважаючи на просте дитинство звичайної дитини невеликого містечка, саме воно дало їй найцінніші орієнтири в житті. «Це міцні цінності та фундамент, який продовжує керувати мною й сьогодні», — каже дівчина.
З такою ж теплотою про своє дитинство та батьків згадує студентка 5 курсу освітньо-професійної програми «Стоматологія» Марінова Стойка Петкова, громадянка Болгарії:
«Я народилася в Бургасі, у Болгарії, на узбережжі Чорного моря. Крім мене, батьки виростили та виховали мою молодшу сестру. У нас було чудове дитинство на природі — серед теплого піску, сонця та моря».
Зараз дівчина проживає в Данії разом зі своїм чоловіком. Нещодавно в них народилася донька. Проте Стойка пам’ятає материнську мову, день якої відзначається 21 лютого, і передає традиції родини своїй сім’ї. «Моя мама часто співала нам пісні чи колискові, які сьогодні я співаю своїй маленькій донечці», — розповідає студентка:
Мила моя мамо сладка и добричка,
как да кажа, мамо, колко те обичам.
Цели нощи зная ти над мен си бдяла,
в тая топла стая песни си ми пяла٭.
٭ (болгарська мова)
Цей день підкреслює, що мова — це культурна спадщина кожного народу та живий зв’язок між поколіннями. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам.
