В центральному читальному залі бібліотеки ІФНМУ вiдкрилася фотовиставка «Втрачений дім» портретiв та iсторiй внутрiшньо перемiщених осіб. Організатор задуму виставки, голова ГО «Молода Просвіта» Євгенiя Бардяк,фотограф Олександр Плаксін.

  До виставки увiйшли 24 розповiдi написані простою мовою, кожна історія унікальна і передає весь бiль, який пережили тi, хто змушений був покинути рідну домiвку i втекти на Прикарпаття.Це трагедія нашого народу.

  Війна приносить за собою кров, розруху і біль від втрат, залишаючи по собі страшні сліди, болісні і незворотні, але війна ще більше здружила і об’єднала українців.

  На кожному стендi зображенi рiзнi люди, якi не перетиналися у життi, але їх об'єднала  – війна. Вони поділилися з нами своїми історіями: що таке бути під обстрілами, бомбардуваннями, ховатися тижнями у підвалах без їжі і води та як заспокоювати дітей.

  Ця війна ще не закінчилась, тому не можна про неї мовчати. Люди і спогади залишаються з нами і ми повинні жити далі.Наш народ , наші ідеї – це фундамент для розвитку майбутнього в Україні. Україна «повстане з попелу війни».

На світі багато чудових країн,

Мені наймиліша, найкраща країна,

Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,

Безсмертна моя Україна.

Ти з давніх віків непокірна була

І волю свою боронила невпинно.

Нарешті збулося - її здобула

Звитяжна моя Україна.

На землях твоїх неозорих степів

Живе працьовита і чесна родина,

Хвилюється колосом стиглих хлібів

Моя золота Україна.

В садах і дібровах в вечірні часи

Чарує нас пісня дзвінка солов’їна

І чути співочі дівчат голоси, -

Пісенна моя Україна.

Тепер ще не легко живеться тобі,

Є в тому, мабуть, особлива причина.

Та все подолає в тяжкій боротьбі

Незламна моя Україна.

Квітуй, мов калина, на плесами вод,

Будь в дружбі і праці міцна та єдина.

Хай буде щасливим твій вільний народ,

Прекрасна моя Україно!

                                                             Микола Верещака