Сумна звістка прилетіла у нашу університетську родину. Під час запеклих боїв за Миколаїв у російсько-українській війні загинув наш колега, доцент кафедри мовознавства, викладач латинської мови, старший лейтенант медичної служби, учасник АТО Юрій Степанович Чопик. Він захищав Україну…

Уродженець Івано-Франківська, у 2009 році закінчив відділення класичної філології факультету іноземних мов Львівського національного університету. Відслужив у рядах української армії та з лютого 2011 року працював викладачем латинської мови кафедри мовознавства Івано-Франківського національного медичного університету. Співавтор двох підручників, словника та чотирьох посібників з латинської мови. Захистив кандидатську дисертацію за фахом.

У 2015 році підписав трирічний контракт на військову службу, служив у прикордонних військах України. Ще один контракт підписав у травні 2020, а коли у вересні-жовтні 2021 року був у довгостроковій відпустці, часто приходив на кафедру, одного разу навіть провів практичне заняття зі студентами. Багато жартував, але мало розповідав. Не всі знали, що він декілька місяців знаходився у зоні воєнних дій ООС. Тим більше, не розповідав подробиць. Знали, що останнім часом стрибав з парашутом. І тепер знаємо, що старший лейтенант Юрій Степанович Чопик служив у 80 штурмовій десантній бригаді та прийняв з побратимами на себе перші удари російських загарбників.

Юрій Степанович любив неформально спілкуватися зі студентами, жартувати, розповідав армійські бувальщини. Вже знаючи, що через день-два піде на військову службу, не полишав дистанційної роботи, складав тести, укладав методичні вказівки та редагував посібник для фізтерапевтів.

З усіма колегами був у дружніх стосунках. З ним було приємно співпрацювати і весело відпочивати. Всі вони згадують з теплом Юрія Чопика: «Вірний товариш, щирий та з чудовим почуттям гумору. У наших серцях навічно буде пам'ять про те, як він дбав про кожного з нас, своїх колег, був чуйним та готовим прийти на допомогу в будь-якій ситуації... Завжди підставляв своє міцне плече. Юрій Степанович – це тепла душа, що зігрівала нас кожну мить»; « – Юрій Степанович, чому я мушу пояснювати студентам тему, яку мали пояснити Ви? Ви анекдоти розказували минулого разу!!!! – Юля Юрівна, розслабся, так має бути, краще засвоєння матеріалу!.. Як би я хотіла повернути такі моменти назад! Як багато залишилось не сказано, багато анекдотів вже не отримають сміху. Як шкода такого молодого життя, такого живого серця... Юрій Степанович, Чопик, Юра.... я вдячна за всі моменти в моєму житті, пов’язані з тобою, чудові робочі будні, секційні свята. Я дякую за твою жертву, за твій героїзм, що в цій війні ти захищав кожного з нас, нашу землю, наших і своїх дітей, які залишились без тата! Ти наш Герой назавжди! Молимось за твою душу! Світла пам’ять, Юра! Дай Боже сил пережити рідним таку втрату! Україна завжди пам’ятатиме своїх героїв! Слава Україні! У моїй пам’яті ти залишишся завжди таким усміхненим і щирим!»

 

 

Найтеплішими словами згадують свого куратора й викладача латинської мови студенти: «Юрій Степанович для когось був сином, другом, викладачем, а для нас він був куратором. За ті роки, які ми його знали, зрозуміли, що Він був людиною, з якої варто брати приклад. Ми з Ним відвідували різні музеї, подорожували і зараз згадуємо ті часи з радістю, адже ми Його любили… і наші серця Його не забудуть. Вічна пам‘ять…»; «Важко повірити в те, що сталося з нашим викладачем, з нашим куратором, сьогодні Героєм Юрієм Степановичем. Він завжди був готовий прийти на допомогу, вмів підтримати і дати пораду. Вічно усміхнений. Тільки таким ми його і запам'ятаємо! Вічна пам'ять Герою України».

Любив свою роботу, своє місто, свою Батьківщину, своїх дітей, старався проводити з ними багато часу. Дітки, Анічка та Степанко, школярі. Єдиний син у своїх батьків, він віддав своє життя за наше майбутнє. Він будував плани на життя після закінчення строку контрактної служби. Напевно, він знав більше, ніж ми, підозрював про небезпеку підступного нападу, але нам, своїм колегам, надсилав з армії лише позитивні повідомлення, вітання зі святами та побажання щастя і добра у новому році. Наступні роки ми житимемо без Юри, але у вільній Україні з пам’яттю в серці про нашого героя… Вічна й світла пам'ять Герою України – Чопику Юрію Степановичу…

 

ua

virtualnii pac

educ

karta

Biblo ban

arnika