1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.43 (21 Голосів)

В Україні та світі вже понад рік триває пандемія COVID-19, і медики продовжують боротися за життя людей. Лікарі-інтерни ІФНМУ розповідають, як сьогодні виглядають будні тих, хто працює на першій лінії боротьби з недугою.

Лікар-інтерн терапевтичного відділення міської лікарні № 1 Вікторія Ружило нещодавно розповіла «Репортеру», хоч лікарів у відділенні вистачає, пацієнтів таки забагато. Офіційно статистика свідчить про зменшення кількості хворих, та у стаціонарі людей не меншає. Особливо багато нових поступлень після вихідних.

«Зараз ми приймаємо дуже багато хворих, – говорить Вікторія Ружило. – Сьогодні до лікаря, з яким я працюю, поступило п’ятеро людей, у відділення загалом – більше десяти. Але ще маємо кілька вільних ліжок. Персоналу вистачає. Протягом року з’явилося багато нових медсестер, а санітарки ті, що й були».

За словами лікаря-інтерна Ігоря Струка, він включився до роботи з хворими на коронавірус восени минулого року, коли почався новий навчальний рік. Тоді в Центральній міській клінічній лікарі, де інтерни проходили практику, їм порадили не йти в ковідне відділення, бо навіть не всі лікарі мають достатньо костюмів на заміну.

«Лікарям доводилося провітрювати костюми на балконах та одягати їх ще раз, – розповідає інтерн «Репортеру». – Але коли ситуація погіршилась, довелось і нам. Видали протокол із симптомами, лікуванням і т. д. В нас немає людей, які погано вчаться, тож не довелося пояснювати, що кожному хворому потрібно виписувати два види антибіотиків, виміряти сатурацію кожних 30 хвилин, перебувати в палаті не більше п’яти хвилин і міняти одяг. Це все на практиці проявилося якось само собою. До кінця жовтня ми продовжували ходити на практику до ЦМКЛ, а далі ситуація з коронавірусом погіршилась».

Як каже Ігор, до того потрохи втиралися в колектив лікарні, вчились робити уколи, сиділи до обіду і йшли додому. Але потім прийшло розпорядження, головний лікар зібрав інтернів і сказав, що з 30 людей потрібно 15 для роботи у ковідному відділенні. Якщо немає добровольців, то виберуть випадкових за списком.

«Здається, погодилось лише восьмеро людей, а решта добрали випадково, – пригадує Струк. – На першому моєму чергуванні за 24 години до ЦМКЛ поступило десь 50 ковідних, і в перший же день в мене на руках померла людина. Було важко, але це величезна практика, яка повністю перекриває теорію».

Нині Ігор продовжує ходити до лікарні за власним бажанням, іноді у ковідне відділення. Зайвих рук там нині не буває, а для нього це лише плюс і додатковий досвід.

 
Пн. Вт. Ср. Чт. Пт. Сб. Нд.
1
2
3
4
5
7
8
9
10
11
12
15
16
18
19
20
21
22
23
24
25
28
29
30
31

ua

virtualnii pac

educ

facebookyoutube

karta

Biblo ban

arnika