Наприкінці минулого тижня в рамках ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Терапевтичні читання: сучасні аспекти діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів» відбулося відкриття меморіальної дошки Євгенові Нейку. Так увіковічнили пам’ять про академіка, засновника терапевтичної школи на Прикарпатті, ректора ІФНМУ, який очолював виш із 1987 по 2010 роки.

Меморіальну дошку, присвячену видатному вченому, урочисто відкрили на будинку за адресою Чорновола, 97, де Євген Нейко проживав останні роки свого життя.

«Це історична подія, адже Євген Нейко зробив значний вклад не лише у становлення і розвиток медуніверситету, але й терапевтичної науки, — зазначив під час відкриття ректор Микола Рожко. — Наш обв’язок гідно продовжувати його справу. А ще цей захід ми проводимо для того, щоби молодь розуміла, кому треба завдячувати».

Як зазначив один з послідовників справи Євгена Нейка, декан медфакультету, завкафедри внутрішньої медицини № 1, клінічної імунології та алергології ім. академіка Є.М. Нейка професор ІФНМУ Роман Яцишин, важливою є консолідація зусиль в ім’я ідеалів добра, пам’яті про своїх Вчителів, а ця подія є тому підтвердженням.

Син Євгена Нейка Василь, який, до речі, теж лікар і наразі обіймає посаду професора кафедри пропедевтики внутрішньої медицини ІФНМУ, подякував присутнім за шану та повагу до свого батька.

Вшанувати пам’ять академіка прийшли також його учні, співробітники. Дехто із них поділився своїми спогадами.

Нестор Середюк, професор, завкафедри внутрішньої медицини № 2 та медсестринства, заслужений діяч науки і техніки України:

— Я пишаюся тим, що був його учнем та працював із ним. Наше знайомство відбулося на третьому курсі, на заняттях із патофізіології. Згодом я став його першим докторантом, а в 1987 році отримав пропозицію замінити його на посаді проректора з наукової роботи. Якраз тоді відбувалося становлення кардіологічної служби в нашій області. Організовувався кардіодиспансер, йшлося про організацію спецбригад із надання медичної допомоги хворим з інфарктом міокарда, палат інтенсивної терапії. Ми вперше разом застосували тромболітичну терапію, робили біопсію печінки, гастроскопію тощо.

Він дбав про те, щоб наукова робота не замикалася в собі, а мала практичне застосування. І найголовніше — його мрії та принципи живуть сьогодні.

Володимир Боцюрко, професор кафедри ендокринології:

— Мене завжди дивувало, що він ніколи нічого не записував, але все детально запам’ятовував. Він мав феноменальну пам’ять!

Лікар, педагог, науковець, адміністратор, академік. Залежно від ситуації, Євген Михайлович міг приміряти на себе будь-яку роль і гідно її виконувати.

Пригадую, восени 1994 року на базі нашого інституту проходив пленум кардіологів України, на якому головував директор Інституту кардіології АМН ім. М. Д. Стражеска, міністр охорони здоров’я Володимир Бобров. Також серед гостей був головний кардіолог Росії Віктор Люсов. Як і годиться, після офіційної частини була так звана неофіційна – з представленням інститутських талантів. Свято вдалось на славу. Ректор тішився, що відтепер дорога до кабінету міністра йому відкрита... От тільки міністра вкотре замінили. Євген Михайлович любив піджартовувати, що знову пережив якогось там чергового міністра, проте насправді за час його ректорування на посаді головного охоронця здоров’я країни змінилося дванадцять осіб.

Наталія Вірстюк, професор кафедри внутрішньої медицини стоматологічного факультету:

— Пригадую, молодим лікарем-ревматологом прийшла до Євгена Михайловича за порадою, а зі словами «допомагаю усім — допоможу й тобі» отримала в його особі мудрого, турботливого наставника на багато років.

Він любив студентів, спілкувався з ними, давав чимало цінних життєвих порад. Наголошував на людяності і завжди підштовхував до вивчення чогось нового. Так я незчулася, як взялася за вивчення печінки. Євген Михайлович був далекоглядним і міг спрогнозувати актуальність теми на десятиліття.

Пн. Вт. Ср. Чт. Пт. Сб. Нд.
1
2
3
5
6
7
9
11
12
13
14
15
16
17
20
21
22
23
24
25
26
27
28

ua

virtualnii pac

osvitnii hab

guide

karta

Biblo ban

arnika zyma